header-ua

Національний інформаційний центр
академічної мобільності
ENIC UKRAINE

Путь на сайте

ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТА

Позашкільна освіта – це сукупність знань, умінь та навичок, що отримують вихованці, учні та слухачі в позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах. Вона спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту" і Законом України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 року.

Здобуття позашкільної освіти ґрунтується на принципі добровільності вибору типів закладів та видів діяльності, а також здійснюється за участю батьків або осіб, які їх замінюють, трудових колективів, громадських організацій, товариств, фондів.

Позашкільний навчальний заклад за своїми організаційно-правовими формами може бути державної, комунальної або приватної форми власності. Вони можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців та будинків творчості, клубів, студій, шкіл мистецтв тощо. Позашкільні навчальні заклади можуть бути комплексними та профільними. З докладнішою інформацією про типи позашкільних навчальних закладів ви можете ознайомитися за цим посиланням.

Основною формою державного контролю за діяльністю позашкільних навчальних закладів є державна атестація позашкільного навчального закладу, яка проводиться не рідше одного разу на 10 років у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

Навчально-виховний процес у всіх позашкільних навчальних закладів здійснюється за типовими навчальними планами і програмами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти. Позашкільні навчальні заклади видають своїм випускникам відповідні документи про позашкільну освіту в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

Випускникам, які в установленому порядку склали кваліфікаційні іспити, видається документ про позашкільну освіту. Зразки документів про позашкільну освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА

Післядипломна освіта входить до структури освіти України. В українському законодавстві післядипломна освіта визначається як спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутої раніше вищої або професійно-технічної освіти та практичного досвіду.

Післядипломна освіта включає:

  • спеціалізацію – профільну спеціалізовану підготовку для набуття здатності виконувати окремі завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності;
  • перепідготовку – професійне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією працівниками, які здобули первинну професійну підготовку;
  • підвищення кваліфікації (розширення профілю) – набуття здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності;
  • стажування – набуття досвіду виконання завдань та обов’язків певної професійної діяльності або галузі знань.

Особа, яка успішно пройшла навчання за програмою післядипломної освіти, отримує відповідний документ, зразок якого, згідно з чинним Законом про вищу освіту від 01.07.2014, затверджується засновником навчального закладу або уповноваженим ним органом. До цього часу, з 1993 року по 2014 рік зразки освітніх документів про післядипломну освіту затверджувалися центральним  органом  виконавчої  влади,  що забезпечує формування державної політики у сфері освіти (Міністерством освіти і науки України). Як і будь-який інший освітній документ, документ про післядипломну освіту, виданий на чинному бланку на момент видачі, вважається дійсним. 

Післядипломна освіта здобувається в академіях, інститутах післядипломної освіти, професійно-технічних навчальних закладах, відповідних структурних підрозділах вищих навчальних закладів, наукових, навчально-наукових установах у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Форми післядипломної освіти:

  • професійне навчання працівників робітничим професіям;
  • асистентура-стажування;
  • інтернатура;
  • лікарська резидентура;
  • клінічна ординатура тощо.

Професійне навчання працівників робітничим професіям включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях, а працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, - перепідготовку, стажування, спеціалізацію та підвищення кваліфікації і може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах.

Асистентура-стажування проводиться в університетах, академіях, інститутах і є основною формою підготовки науково-педагогічних, творчих і виконавських фахівців мистецького спрямування.

Інтернатура проводиться в університетах, академіях, інститутах і є обов’язковою формою первинної спеціалізації осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста.

Лікарська резидентура проводиться в університетах, академіях, інститутах і є формою спеціалізації лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями виключно на відповідних клінічних кафедрах для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста згідно з переліком лікарських спеціальностей, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Клінічна ординатура проводиться в університетах, академіях, інститутах, наукових установах і є формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів, які пройшли підготовку в інтернатурі та/або резидентурі за відповідною лікарською спеціальністю.

 

 

Свідоцтво про неповну загальну середню освіту

Зразок до 1992 року

 1992   1992

  • книжка зеленого кольору;
  • розмір у розгорнутому вигляді (см): 21х16;
  • підписи посадових осіб;
  • серія (одна кирилична літера), 6-значний номер;
  • дата видачі;
  • печатка.

Зразок 1992-1995 років

1992-1995 1992-1995

  • книжка блакитного кольору;
  • розмір у розгорнутому вигляді (см): 21х16;
  • підписи посадових осіб;
  • серійний номер;
  • печатка;
  • дата видачі;
  • серія (дві кириличні літери), 6-значний номер;
  • дублювання інформації російською мовою на другій сторінці.

Зразок 1995-2001 років

1995-2001 1995-2001

  • книжка блакитного кольору;
  • розмір у розгорнутому вигляді (см): 21х16;
  • підписи посадових осіб;
  • дата видачі;
  • серія (дві кириличні літери), 6-значний номер;
  • печатка.

Зразки з 2001 року

2001 1995-2001

2001 1995-2001

  • пластиковий документ прямокутної форми;
  • розмір (см): 15х10,5;
  • голограма на лицьовому боці;
  • підпис посадової особи;
  • серія (дві кириличні літери), 8-значний номер;
  • печатка.

Невизнані іноземні освітні установи

Іноземний диплом про освіту здатний як відкрити для його власника нові горизонти, так і залишитися красивою картинкою, яка не надаватиме його власнику ніяких прав для продовження навчання чи працевлаштування. Особливо важливий аспект під час вибору іноземної освітньої установи для навчання — це її статус. Інформація також стане в пригоді спеціалістам з визнання іноземних кваліфікацій.

Існує низка питань, які потрібно взяти до уваги для запобігання ускладнень у визнанні отриманого диплома як в Україні, так і в інших країнах.

  1. Ліцензія та акредитація навчального закладу. Ліцензія навчального закладу надає навчальному закладу право на провадження освітньої діяльності. Акредитація, якщо вона передбачена в країні видачі, підтверджує відповідність певним державним стандартам освіти. Тому обов’язково потрібно дізнатися, чи навчальний заклад був ліцензованим та/або акредитованим на момент Вашого навчання та отримання диплома. У деяких країнах визнання освітньої установи в національній системі освіти забезпечується в інший спосіб, не через ліцензію та акредитацію. У такому разі підтвердження статусу навчального закладу можна здійснити за допомогою національних реєстрів визнаних освітніх установ або в національних та міжнародних базах даних.
  2. Невизнані, але легітимні установи. Під невизнаними легітимними установами маються на увазі заклади, які не є формально визнаними, але можуть пропонувати навчальні програми на рівні з іншими формально визнаними програмами. Такими можуть бути урядові та військові навчальні заклади, центри навчання дорослих чи релігійні семінарії. Дипломи таких установ не обов’язково будуть безумовно відхилені під час визнання. Проте це залежить від практики визнання, яка застосовується в країні.
  3. Фабрики дипломів. Під «фабриками дипломів» мається на увазі бізнес, що видає себе за навчальний заклад, який продає фальшиві кваліфікації без будь-яких вимог щодо серйозного навчання, дослідження чи іспитів. Фабрики дипломів діють он-лайн без законної акредитації попри наявність законної ліцензії на здійснення комерційної діяльності.
    Інформацію про такі заклади збирають установи різних країн, що здійснюють визнання іноземних кваліфікацій. Існують різні списки для загального використання. Рекомендуємо ознайомитися з ними, якщо плануєте навчання за кордоном.

    Деякі посилання на веб-сайти, що містять список фабрик дипломів/неакредитованих установ:

    1. Список неакредитованих установ штату Мічиган
    2. Перелік неакредитованих закладів вищої освіти
     
  4. Невизнані території. Дипломи освітніх установ, які здійснюють діяльність на таких територіях, не визнаються у більшості країн світу. До них належать, зокрема, Придністровська Молдавська Республіка, Турецька Республіка Північного Кіпру, Автономна Республіка Крим та інші.

Наголошуємо на необхідності перевірки зазначених питань, адже статус установи – важливий аспект у визнанні кваліфікації. У Національному інформаційному центрі академічної мобільності Ви можете замовити довідку про підтвердження статусу іноземної освітньої установи та програми, щоб бути впевненими у правильності вибору іноземного навчального закладу.

Додатково наводимо перелік ВНЗ, дипломи яких не пройшли процедуру визнання в Україні через невизнаний статус установи. Перелік оновлюється відповідно до надходження інформації:

Назва освітньої установиКраїна/територіяПричина невизнання
Арцахський державний університет м. Степанакерт не визнається відповідно до законодавства Азербайджанської Республіки
Університет імені Грігора Нарекаці м. Абовян, Республіка Вірменія не акредитований Міністерством освіти і науки Республіки Вірменія
Міжнародний університет Відня (колишній Міжнародний християнський університет) м. Відень, Австрія (американський невизнаний приватний заклад з кампусом у Відні) офіційно визнаний Австрійською акредитаційною радою тільки на період 04.01.2001-31.07.2003 р.
Близькосхідний університет Турецька Республіка Північного Кіпру Згідно з Резолюцією № 541/1983 та № 550/1984 Ради Безпеки ООН Турецька Республіка Північного Кіпру оголошена юридично недійсною
Східний середземноморський університет
Європейський інститут інтердисциплінарного дослідження та післядипломної освіти м. Ганновер, Федеративна Республіка Німеччина не визнаний в системі освіти Федеративної Республіки Німеччина
Школа "Аль-Медіна Аль-Мунаура" Республіка Ємен, Директорія: Україна, м. Київ не має ліцензії на право ведення освітньої діяності на території України

Академічна довідка

Зразок №1

Зразок № 2