header-ua

Національний інформаційний центр
академічної мобільності
ENIC UKRAINE

Путь на сайте

СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ

Сучасна система забезпечення якості вищої освіти була визначена Законом України «Про вищу освіту» (2014) та Законом України «Про освіту» (2017). Наразі система перебуває на етапі становлення, до законів вносяться певні зміни, розробляються підзаконні акти. Створено Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти.

Система забезпечення якості вищої освіти включає внутрішні системи забезпечення якості закладів вищої освіти та системи зовнішнього забезпечення якості освітньої діяльності закладів вищої освіти та якості вищої освіти. Також законодавством визначені системи забезпечення якості діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти.

Якість вищої освіти в Україні визначається як відповідність умов провадження освітньої діяльності та результатів навчання вимогам законодавства та стандартам вищої освіти, професійним, міжнародним стандартам (за наявності), а також потребам заінтересованих сторін і суспільства, та забезпечується шляхом здійснення процедур внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості.

До системи зовнішнього забезпечення якості освітньої діяльності закладів вищої освіти та якості вищої освіти належать процедури ліцензування освітньої діяльності, акредитації освітніх програм, інституційна акредитація тощо. Проте, запровадження інституційної акредитації закладів вищої освіти і розробку відповідного положення було відкладено на час дії в Україні воєнного стану та шести місяців з дня його скасування.


Ліцензування освітньої діяльності

Ліцензування – це процедура визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність відповідно до ліцензійних умов провадження освітньої діяльності.

Ліцензування провадження освітньої діяльності закладами вищої освіти є обов’язковим.

Ліцензію видає Міністерство освіти і науки України. З 2015 року вона є безстроковою.

До 2021 року здійснювалося також ліцензування кожної спеціальності певного рівня вищої освіти у закладах вищої освіти.

З 2021 року запроваджено ліцензування освітньої діяльності закладів вищої освіти на певному рівні вищої освіти. Ліцензування освітніх програм необхідно виключно для програм, що передбачають присвоєння професійних кваліфікацій з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання (Перелік спеціальностей).

Вимоги, обов’язкові до виконання закладом вищої освіти, визначаються Ліцензійними умовами провадження освітньої діяльності.

Ліцензування також проводиться для закладів вищої освіти іноземних держав або їх відокремлених структурних підрозділів (філій/кампусів), що утворюються і функціонують на території України.


Акредитація освітніх програм

Акредитація освітньої програми – це оцінювання освітньої програми та/або освітньої діяльності закладу вищої освіти за цією програмою на предмет забезпечення та вдосконалення якості вищої освіти.

Сертифікати про акредитацію з 2019 року видаються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Акредитація освітніх програм в Україні може також бути підтверджена сертифікатом про акредитацію освітньої програми визнаного незалежного або іноземного акредитаційного агентства забезпечення якості вищої освіти (Перелік іноземних акредитаційних агентств та агентств із забезпечення якості вищої освіти, сертифікати про акредитацію освітніх програм яких визнаються в Україні).

У межах ліцензованих спеціальностей або (після 2021року) на певному рівні вищої освіти, у відповідності до стандарту вищої освіти, заклади вищої освіти розробляють освітні програми. У межах однієї спеціальності на одному рівні вищої освіти може здійснюватися одночасна акредитація двох і більше освітніх програм. Кількість таких освітніх програм та їх назви заклади вищої освіти визначають самостійно. Освітні програми в межах певної спеціальності передбачають присвоєння різних професійних кваліфікацій відповідно до спеціалізації та результатів навчання (компетентностей), якими повинні оволодіти здобувачі освіти відповідної освітньої програми.

Стандарти вищої освіти - це сукупність вимог до освітніх програм вищої освіти певного рівня та спеціальності.

Стандарти вищої освіти затверджуються Міністерством освіти і науки України, розробляються відповідно до Національної рамки кваліфікацій і використовуються для визначення та оцінювання якості вищої освіти та результатів освітньої діяльності. Стандарти вищої освіти визначають такі вимоги до освітніх програм:

  • обсяг кредитів ЄКТС відповідного рівня;
  • вступні вимоги;
  • перелік обов’язкових компетентностей випускника;
  • нормативний зміст підготовки у термінах результатів навчання;
  • форми атестації; вимоги до створення освітніх програм та вимоги професійних стандартів (за їх наявності).

Акредитація вперше проводиться, як правило, упродовж останнього року навчання першого набору здобувачів вищої освіти за освітньою програмою. Перший раз освітні програми акредитуються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти строком на п’ять років, наступні акредитації – строком на 10 років. За акредитованими освітніми програмами заклади вищої освіти мають право видавати дипломи встановленого зразка.

Документ про вищу освіту встановленого зразка видається закладом вищої освіти лише за акредитованою освітньою програмою. У документі про вищу освіту зазначається найменування органу (органів) акредитації, а в додатку до документа про вищу освіту - інформація про видані відповідні акредитаційні сертифікати, рішення.


Інституційна акредитація

Акредитація закладів вищої освіти за рівнями (від I до IV) було скасовано в 2014 році.

Законом «Про вищу освіту» з 2017 року введено в законодавство поняття інституційної акредитації закладів вищої освіти. Однак, відповідно до законодавства Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти повинно розробити та подати для затвердження до Міністерства освіти і науки положення про інституційну акредитацію закладів вищої освіти протягом шести місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Законом «Про вищу освіту» визначено, що інституційна акредитація не є обов’язковою для закладів вищої освіти та здійснюватиметься Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Передбачається, що Сертифікат інституційної акредитації видаватиметься строком на 5 років і надаватиме закладу вищої освіти певні додаткові преференції. Такими додатковими можливостями, які надаватиме інституційна акредитація після її впровадження, є подовження терміну дії сертифіката про акредитацію освітньої програми, що пройшла процедуру акредитації зі статусом «зразкова» до 10 років, можливість одночасно проводити акредитацію освітніх програм різних рівнів вищої освіти за однією спеціальністю (наприклад, бакалавра і магістра), а також врахування оцінки внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти закладу вищої освіти для цілей акредитації освітніх програм. Заклад освіти зможе отримати статус «Дослідницький університет» тільки за наявності інституційної акредитації.

Інформація про ліцензування та акредитацію додається до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та є доступною в Реєстрі суб’єктів освітньої діяльності.

Детальніше в Інформаційній довідці щодо процедури ліцензування та акредитації у системі вищої освіти України.


Цю інформацію було створено за фінансової підтримки Ради Європи. Точка зору, висловлена автором, ні в якому разі не може вважатися офіційною думкою Ради Європи.

КРЕДИТИ ТА СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ

Болонський процес. У 1999 році в м. Болонья підписано декларацію про створення єдиного європейського освітнього простору, яка дала старт відомому нині Болонському процесу. Метою Болонського процесу було створення до 2012 року Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) та його подальше вдосконалення. За 10 років його існування кількість країн, які приєдналися до нього, зросла з 29 до 47. З 2005 року приєдналася й Україна. Починаючи із 2004 року українські ЗВО розпочали поступовий перехід на нову систему оцінювання. Наказом Міністерства освіти і науки України від 16.10.2009 № 943 у закладах вищої освіти України запроваджено Європейську кредитно-трансферну систему (далі – ЄКТС) та її ключові моменти («Аплікаційна форма студента», «Угода про навчання», «Угода про практичну підготовку та зобов’язання про якість», «Академічна довідка» та «Додаток до диплома європейського зразка»).

Кредити. Застосування в Україні Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ЄКТС) закріплено положеннями законів України «Про вищу освіту», «Про фахову передвищу освіту», наказів Міністерства освіти і науки України щодо запровадження ЄКТС, ключових документів ЗВО та стандартів вищої освіти.

ЄКТС – це система трансферу і накопичення кредитів, що використовується в Європейському просторі вищої освіти з метою надання, визнання, підтвердження кваліфікацій та освітніх компонентів і сприяє академічній мобільності здобувачів вищої освіти. Одиницею вимірювання обсягу навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення визначених (очікуваних) результатів навчання ЄКТС, є кредит.

Зазвичай, навчальному навантаженню повного навчального року в Україні за денною формою навчання відповідають 60 кредитів ЄКТС. Обсяг одного кредиту ЄКТС становить 30 годин.

Загальний обсяг годин із навчальної дисципліни повинен включати час на проведення лекцій, практичних, семінарських та лабораторних занять, консультацій, практик, самостійної та індивідуальної роботи й контрольних заходів.

Обсяг кредитів ЄКТС, необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, визначається стандартами вищої освіти та міститься у освітній програмі, затвердженій ЗВО, та навчальному плані, розробленому ЗВО на підставі відповідної освітньої програми.

Молодший бакалавр. Обсяг освітньої програми освітнього або освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти ЗВО має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС.

Бакалавр. Обсяг освітньої програми освітнього ступеня бакалавра становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти ЗВО має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС (максимальний обсяг визначається стандартом вищої освіти).

Магістр. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми – 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Обсяг освітньої програми магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування, якщо ступінь здобувається на основі повної загальної середньої освіти (інтегровані програми), становить 300-360 кредитів ЄКТС.

Для здобуття освітнього ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти ЗВО має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС (обсяг визначається стандартом вищої освіти).

Доктор філософії. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії/освітньо-творчої програми підготовки доктора мистецтва становить 30-60 кредитів ЄКТС.

Державна підсумкова атестація не підлягає кредитуванню, тобто години, відведені на неї, не входять до загальної кількості кредитів.

Розподіл кредитів між циклами дисциплін та встановлення мінімальної кількості кредитів нормативним дисциплінам (практикам, курсовим та кваліфікаційним роботам) визначається галузевим стандартом вищої освіти. Заклад вищої освіти самостійно встановлює кредити вибірковим дисциплінам (практикам та курсовим роботам), а також може спрямувати частину кредитів варіативної частини змісту освіти на збільшення кількості кредитів нормативних дисциплін (практикам, курсовим та кваліфікаційним роботам). Формування компонентів навчального плану та встановлення кредитів вибіркової частини змісту освіти є виключною прерогативою закладу вищої освіти.

Перезарахування закладами вищої освіти кредитів, які були здобуті в інших закладах освіти, у тому числі іноземних та за програмами академічної мобільності, здійснюється на підставі документів про раніше здобуту освіту або періоди навчання.

Здобута кількість кредитів ЄКТС зазначається у додатку до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання, або в академічній довідці.

Система оцінювання. До 2004 року українські заклади вищої освіти користувалися старою (4-бальною) шкалою оцінювання. З 2004 року в ході педагогічного експерименту із введення кредитно-модульної системи оцінювання деякі ЗВО (на окремих факультетах) почали застосовувати накопичувальну (ЄКТС) шкалу, застосовуючи паралельно й 4-бальну. З 2006/2007 навчального року вимоги ЄКТС реалізовано на всіх 1 курсах закладів вищої освіти, а саме:

  • підрахунок навчальних досягнень проводиться в балах ЄКТС;
  • модулі описано відповідно до вимог ЄКТС;
  • оцінки екзаменів виставляються відповідно до шкали ЄКТС (A–Fx).

Оцінки за розширеною шкалою виставляються на підставі накопичувальної бальної шкали закладу вищої освіти. Чинним Законом України «Про вищу освіту» передбачено, що заклади вищої освіти мають право запроваджувати рейтингове оцінювання освітніх досягнень здобувачів освіти. У закладах вищої освіти зазвичай застосовується 100-бальна рейтингова шкала, що співвідноситься з національними 4-бальною та 2-бальною шкалами, а також «зараховано», «не зараховано».

Інформація про шкалу оцінювання міститься в додатку до диплома.


Історичний профіль:

Кредити ЄКТС до 2014


Цю інформацію було створено за фінансової підтримки Ради Європи. Точка зору, висловлена автором, ні в якому разі не може вважатися офіційною думкою Ради Європи.

РІВНІ ТА СТУПЕНІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

З прийняттям у 2014 році Закону «Про вищу освіту» відбулися зміни в структурі освітніх рівнів та ступенів вищої освіти. Основні зміни стосувалися ступенів молодшого спеціаліста, спеціаліста та кандидата наук, які були відповідно замінені ступенями молодшого бакалавра, магістра та доктора філософії/доктора мистецтва. Ці зміни були імплементовані поступово. Так останній прийом на програми молодшого спеціаліста відбувся в 2019 році, на програми спеціаліста – в 2016 році, на програми кандидата наук – в 2015 році

До сучасної системи вищої освіти України входять наступні освітні рівні:

  • початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти
  • перший (бакалаврський) рівень
  • другий (магістерський) рівень
  • третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:

  • молодший бакалавр
  • бакалавр
  • магістр
  • доктор філософії/доктор мистецтва.

Молодший бакалавр – це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Бакалавр – це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Магістр – це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми – 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.

Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти або освітнього ступеня молодшого бакалавра, фахового молодшого бакалавра, освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за відповідною спеціальністю і присуджується закладом вищої освіти в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої у випадку, якщо ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти, становить 300-360 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Вступ на такі освітні програми вважається одночасно вступом для здобуття ступенів бакалавра та магістра (інтегровані освітні програми).

Доктор філософії – це освітній і водночас науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти або наукової установи за результатами успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації. Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) становить чотири роки. Особи, які професійно провадять наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати вищу освіту ступеня доктора філософії у відповідному закладі вищої освіти (науковій установі) поза аспірантурою (ад’юнктурою). Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30-60 кредитів ЄКТС.

Доктор мистецтва – це освітньо-творчий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Особа має право здобувати ступінь доктора мистецтва у творчій аспірантурі. Ступінь доктора мистецтва присуджується спеціалізованою радою з присудження ступеня доктора мистецтва закладу вищої освіти мистецького спрямування за результатом успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-творчої програми та публічного захисту творчого мистецького проєкту. Нормативний строк підготовки доктора мистецтва у творчій аспірантурі становить три роки. Обсяг освітньої складової освітньо-творчої програми підготовки доктора мистецтва становить 30-60 кредитів ЄКТС.


Історичний профіль:

Система рівнів та ступенів вищої освіти до 2014 року та перехідний період


Цю інформацію було створено за фінансової підтримки Ради Європи. Точка зору, висловлена автором, ні в якому разі не може вважатися офіційною думкою Ради Європи.

ТИПИ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

В Україні заклади вищої освіти за формою власності поділяються на заклади державної, комунальної та приватної форм власності. Незалежно від форми власності заклади вищої освіти мають рівні права у провадженні освітньої та наукової діяльності, забезпеченні якості освіти тощо.

В Україні діють заклади вищої освіти таких типів:

університет – багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), провадить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому рівні вищої освіти та вищому науковому рівні за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність.

Статус коледжу отримує заклад освіти (структурний підрозділ закладу освіти), в якому обсяг підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра становить не менше 30 відсотків загального ліцензованого обсягу.


Історичний профіль:

Типи ЗВО до 2014 року


Цю інформацію було створено за фінансової підтримки Ради Європи. Точка зору, висловлена автором, ні в якому разі не може вважатися офіційною думкою Ради Європи.

ПРОФЕСІЙНА (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНА) ОСВІТА

Професійна (професійно-технічна) освіта – це система підготовки кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів (за умови закінчення відповідного курсу навчання в акредитованому вищому професійно-технічному навчальному закладі), є складовою системи освіти України.

Професійна (професійно-технічна) освіта – це комплекс педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності.

Порядок, умови, форми та особливості здобуття професійної освіти визначаються Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту".

Така освіта здобувається у закладах професійної освіти за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, мережевою, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами. Передумовою до здобуття професійної освіти є базова або повна загальна середня освіта. Проте громадяни, які за станом здоров'я, сімейними обставинами або з інших поважних причин не можуть одночасно із набуттям професії здобувати повну загальну середню освіту або не мають базової загальної середньої освіти, особи, які потребують соціальної допомоги і реабілітації, можуть здобувати робітничу кваліфікацію з професій, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Учні, які мають базову середню освіту, можуть одночасно із набуттям професії здобувати повну загальну середню освіту у закладі професійної освіти.

Типи закладів професійної освіти:

  • професійно-технічне училище відповідного профілю;
  • професійне училище соціальної реабілітації;
  • вище професійне училище;
  • професійний ліцей;
  • професійний ліцей відповідного профілю;
  • професійно-художнє училище;
  • художнє професійно-технічне училище;
  • вище художнє професійно-технічне училище;
  • училище-агрофірма;
  • вище училище-агрофірма;
  • училище-завод;
  • центр професійної (професійно-технічної) освіти;
  • центр професійної освіти;
  • навчально-виробничий центр;
  • центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;
  • навчально-курсовий комбінат;
  • навчальний центр;
  • інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Навчальний рік у закладах професійної освіти не повинен перевищувати 40 навчальних тижнів. Упродовж навчання учні проходять поточний, тематичний, проміжний та вихідний контроль знань, умінь та навичок. Форми та періодичність вихідного контролю визначаються навчальним планом. Вихідний контроль передбачає державну кваліфікаційну атестацію, яка включає:

  • кваліфікаційну пробну роботу, що відповідає певним вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника закладу професійної освіти відповідного атестаційного рівня;
  • державний кваліфікаційний екзамен (кваліфікаційний екзамен) або захист дипломної роботи, проєкту чи творчої роботи, що їх замінює.

Ступеневість професійної освіти

Професійна освіта має три ступені. Ступеневість у закладах професійної освіти визначається відповідними рівнями кваліфікації, складністю професій та освітньо-кваліфікаційним рівнем. Кожний ступінь навчання у закладі професійної освіти має теоретичну й практичну завершеність і підтверджується присвоєнням випускникам (учням) освітньо-кваліфікаційних рівнів "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", згідно з набутими ними професійними знаннями, уміннями й навичками. Відповідно до ступенів професійної освіти встановлюється три атестаційні рівні професійних закладів освіти.

Навчальні плани та навчальні програми кожного ступеня професійної освіти складаються таким чином, щоб випускники першого ступеня мали можливість продовжувати навчання на другому ступені, а випускники другого ступеня – на третьому.

Відповідність присвоєння випускникам професійних закладів освіти рівнів кваліфікації (розрядів, класів, категорій, груп) з конкретних робітничих професій атестаційному рівню професійного навчального закладу визначається Державним переліком професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах.

Перший ступінь. На першому ступені професійної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з технологічно нескладних, простих за своїми виробничими діями і операціями професій, що дає змогу робітнику вільно працювати з раніше вивченими предметами, об'єктами, виконувати конкретні дії, виробничі операції та роботи під контролем робітника з більшим досвідом і вищим рівнем кваліфікації. Навчання здійснюється шляхом прискореного формування необхідних умінь і навичок у учнів, слухачів професійних закладів освіти першого атестаційного рівня та шляхом індивідуального чи групового навчання на виробництві або у сфері послуг.

До професійних закладів освіти першого атестаційного рівня належать:

  • навчальні курси певного професійного спрямування;
  • професійні школи;
  • навчально-курсові комбінати;
  • автомобільні навчальні комбінати;
  • інші прирівняні до них заклади освіти.

Навчання на першому ступені не вимагає від учнів, слухачів базової чи повної загальної середньої освіти і здійснюється за навчальними планами та навчальними програмами, що затверджуються відповідним місцевим органом управління професійно-технічною освітою.

Нормативний термін навчання визначається навчальними планами та навчальними програмами, але не повинен перевищувати 1 року.

Навчання на першому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається свідоцтво затвердженого зразка.

Другий ступінь. На другому ступені професійної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої технологічної складності у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику самостійно виконувати по пам'яті чи з допомогою технологічних карт, інструкцій, креслень або іншої документації типові дії, виробничі операції, роботи за встановленими нормами часу і забезпечувати необхідну якість.

Навчання здійснюється у професійних закладах освіти другого атестаційного рівня і вимагає, як правило, від учнів, слухачів базової загальної середньої освіти.

До професійних закладів освіти другого атестаційного рівня належать:

  • професійно-технічні училища відповідного профілю;
  • професійно-художні училища;
  • художні професійно-технічні училища;
  • училища-агрофірми;
  • училища-заводи;
  • навчально-виробничі центри;
  • навчальні центри;
  • інші прирівняні до них навчальні заклади.

Навчання на другому ступені здійснюється за державними стандартами професійної освіти.

Учні, слухачі можуть одночасно з отриманням професії здобувати у професійному або в іншому закладі освіти повну загальну середню освіту.

Нормативний термін навчання не повинен перевищувати:

  • для осіб, які мають повну загальну середню освіту, – 1,5 року;
  • для осіб, які мають базову загальну середню освіту і здобувають повну загальну середню освіту, – 4 роки;
  • для осіб, які мають базову загальну середню освіту або, як виняток, не мають її і поки не здобувають повну загальну середню освіту, – 2 роки.

Навчання на другому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається диплом затвердженого зразка.

Третій ступінь. На третьому ступені професійної освіти забезпечується формування високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій та спеціальностей у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику чи службовцю на основі отриманих знань та вивчених раніше типових дій самостійно виконувати складні виробничі операції, продуктивні дії, створювати алгоритми діяльності у нетипових ситуаціях.

Навчання здійснюється у професійних навчальних закладах третього атестаційного рівня.

До професійних навчальних закладів третього атестаційного рівня належать:

  • вищі професійні училища;
  • вищі художні професійно-технічні училища;
  • вищі училища-агрофірми;
  • центри професійно-технічної освіти;
  • центри підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;
  • інші прирівняні до них навчальні заклади.

Навчання на третьому ступені здійснюється за державними стандартами професійної освіти. Нормативний термін навчання не повинен перевищувати 2-х років.

Навчання завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії) та, за умови закінчення відповідного курсу навчання в акредитованому професійному закладі освіти, – кваліфікація молодшого спеціаліста і видаються дипломи затвердженого зразка.

Післядипломна освіта кваліфікованих робітників здійснюється у професійних навчальних закладах усіх атестаційних рівнів за відповідними навчальними планами та навчальними програмами і включає різні форми підвищення кваліфікації та перепідготовку робітників і службовців.

Навчальні плани та навчальні програми розробляються професійним закладом освіти на основі державних стандартів і затверджуються місцевим органом управління професійною освітою за погодженням із замовником робітничих кадрів. Нормативний термін навчання визначається навчальними планами та навчальними програмами, але не повинен перевищувати 1 року.

Навчання в закладах системи післядипломної освіти завершується кваліфікаційною атестацією. Особи, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, отримують документ встановленого зразка.


Документи про професійну освіту

Випускнику закладу професійної освіти, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії), видається диплом кваліфікованого робітника.

Випускнику закладу професійної освіти, який здобув повну загальну середню освіту, видається свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти.

Особі, яка опанувала курс професійного навчання і успішно пройшла кваліфікаційну атестацію, видається свідоцтво про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації. Випускнику акредитованого вищого професійного училища, центру професійної освіти певного рівня акредитації, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень "молодший спеціаліст", видається диплом молодшого спеціаліста.

Особі з особливими освітніми потребами, яка опанувала курс професійного навчання в закладі професійної освіти і успішно пройшла кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду та видається свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації.


Історичний профіль:

Професійно-технічна освіта до 2018 року


Цю інформацію було створено за фінансової підтримки Ради Європи. Точка зору, висловлена автором, ні в якому разі не може вважатися офіційною думкою Ради Європи.

Більше статей...

  1. СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ
  2. ПРОФІЛЬНА СЕРЕДНЯ ОСВІТА
  3. ПОЧАТКОВА СЕРЕДНЯ ОСВІТА
  4. БАЗОВА СЕРЕДНЯ ОСВІТА
  5. МЕРЕЖА ENIC-NARIC
  6. Головна